Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Балада про маминих журавлів

Мамо, нема журавлів.

Восьму весну їх не бачу!

Ходить мій сум по землі,

По – журавлиному плаче:

«Де ж ви веселики, де ж?

Чом не вернулись додому?»

«Марно ти,братику, ждеш –

Ми необ'явимся знову.

Вже біля рідних озер

Більше нам не веснувати.

Ми журавлієм тепер

Там, де живе твоя мати.

Там, де твій батько й прарід

Орють і сіють, й жнивують,

І, як колись білий світ,

Цей світ насущним годують...»

Мамо! Так жду журавлів!

Тих, що ми з вами стрічали,

Тих,що у нашім селі

Вашими всі називали,

Тих, що завжди навесні

В нас на городі сідали

Й ви їх, на радість мені,

Хлібом з долонь пригощали.

Мамо, мені й на шляхах,

Де кривда й зрада жирують,

Сяяв город в журавлях,

Що ваші руки цілують...

Наче бідою , город

Густо поріс бурянами.

Рву пересохлий осот,

Жду на весну з журавлями.

Хочу повірити сам

В те, що то звістка від мами,

Як весняні небеса

Знов розцвітуть журавлями...

В літо весна поспіша,

Сіючи квітом круг себе.

Очі спалила душа,

Болісно дивлячись в небо.

Ходить мій сум по землі,По-журавлиному плаче.

Мамо! Нема журавлів!

Восьму весну їх не бачу!