Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Бароко

(кінець XVI - початок XVIII ст.;

українське бароко - XVII - XVIII ст.)

Середньовіччя	Відродження	Бароко
Бог – центр Всесвіту	Людина - центр Всесвіту*	Людина – найдосконаліше створіння Бога
Християнство як основа буття людини	Відродження античних тра­дицій	Поєднання християнства й античних традицій
Світ – непізнаний і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі	Реальний світ, природа досконалі, гармонійні, і людський розум здатен їх осягнути	Пізнання реального    світу – це шлях пізнання досконалості й благості творця
Культ віри	Культ розуму	Спроба примирити розум і віру
Домінує релігійний ха­рактер культури	Домінує світський характер культури	Поєднання релігійних і світських мотивів
Ускладненість готики	Простота, гармонійність форм	Різноманітність, синтетизм (поєднання) форм

Художні особливості стилю:

1. Внутрішнє протиріччя сприйняття й відображення світу, глибоке бачення конфліктності й парадоксальності буття.
2. Поєднання протилежностей: умовності й натуралізму, простоти й ускладненості, фантастичного й реального.
3. Складна метафоричність, алегоричність, барвистість стилю, незвичайність форм.
4. Театральність.
5. Започаткована «ієрархія жанрів» («високе», «помірне» («середнє»), «низове» бароко).

Особливості українського бароко:

1. Значна перевага релігійних складових над світськими.
2. Широко використовуються антично-міфологічні образи (християнські образи й символи у вигляді античних: Пресвята Діва ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна).
3. Співіснують два ґатунки бароко: «високе» (пов'язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов'язане з народною стихією - творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи).

Жанри, твори:

• риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького;
• ораторська проза (проповіді Л. Барановича, І. Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);
• історико-мемуарна проза («Історія Русів», козацькі літописи Самійла Величка, Само­видця, Григорія Грабянки);
• емблематична література (характеризується унаочненням абстрактних понять та ідей) - творчість Г. Сковороди;
• пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика: елегії, пісні);
• «курйозна» поезія І. Величковського;
• епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський);
• шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії.