Бароко
(кінець XVI - початок XVIII ст.;
українське бароко - XVII - XVIII ст.)
Середньовіччя |
Відродження |
Бароко |
Бог – центр Всесвіту |
Людина - центр Всесвіту* |
Людина – найдосконаліше створіння Бога |
Християнство як основа буття людини |
Відродження античних традицій |
Поєднання християнства й античних традицій |
Світ – непізнаний і жахливий; справжнє життя не на землі, а на небі |
Реальний світ, природа досконалі, гармонійні, і людський розум здатен їх осягнути |
Пізнання реального світу – це шлях пізнання досконалості й благості творця |
Культ віри |
Культ розуму |
Спроба примирити розум і віру |
Домінує релігійний характер культури |
Домінує світський характер культури |
Поєднання релігійних і світських мотивів |
Ускладненість готики |
Простота, гармонійність форм |
Різноманітність, синтетизм (поєднання) форм |
- Внутрішнє протиріччя сприйняття й відображення світу, глибоке бачення конфліктності й парадоксальності буття.
- Поєднання протилежностей: умовності й натуралізму, простоти й ускладненості, фантастичного й реального.
- Складна метафоричність, алегоричність, барвистість стилю, незвичайність форм.
- Театральність.
- Започаткована «ієрархія жанрів» («високе», «помірне» («середнє»), «низове» бароко).
Особливості українського бароко:
- Значна перевага релігійних складових над світськими.
- Широко використовуються антично-міфологічні образи (християнські образи й символи у вигляді античних: Пресвята Діва ототожнюється з Діаною, хрест порівнюється з тризубом Нептуна).
- Співіснують два ґатунки бароко: «високе» (пов'язане з книжною традицією) і «низове» (жартівливо-бурлескне, пов'язане з народною стихією - творчість мандрівних дяків, інтермедії, вертепи).
- риторична проза К. Острозького, М. Смотрицького;
- ораторська проза (проповіді Л. Барановича, І. Галятовського, Д. Туптала, С. Дворського);
- історико-мемуарна проза («Історія Русів», козацькі літописи Самійла Величка, Самовидця, Григорія Грабянки);
- емблематична література (характеризується унаочненням абстрактних понять та ідей) - творчість Г. Сковороди;
- пісенно-інтимна лірика (панегірики, світська лірика: елегії, пісні);
- «курйозна» поезія І. Величковського;
- епіграматична поезія (Л. Баранович, К. Зіновіїв, І. Величковський);
- шкільна драма, різдвяні й великодні вірші-травестії.