Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Був засинений день.Сонце.Літо.

Сад зомлілий на спеку сичав.

І з колодязя коням в корито

Журавель наливав печаль.

Мимо тирла, де жуйку жувала

Череда, витираючи піт,

Я по стежці, що в степ вужувала,

Ніс у вузлику мамі обід.

Радість груди мені здіймала,

Я від щастя замало не вмер,

Як матусі сусідка сказала:

Твій кормілець прийшов.

А тепер...

Десь заждалася ніг моїх стежка,

Догоря синь небесних пустель

Й тужно дивиться вслід своїм тезкам

Їх заземлений сум – журавель.

...Лист кружляє в саду тихоплинно,                           

 Вітер в голім гіллі затрубив,

І полинно душі, так полинно

Від дівочої пісні –журби:

А вже теє сонечко та й зайшло,

А вже теє літечко та й прийшло.