- колективність;
- усна форма творення й реалізації;
- постійні форми;
- сувора послідовність композиції;
- повторюваність;
- традиційність;
- варіантність;.
- відсутність автора (анонімність);
- простота і прозорість стилістики;
- переважання дієслівних рим;
- тривалий час творення (доповнення) багатьма поколіннями.
|
- образи тварин, рослин, птахів, що набирають значення символів
(калина – дівоча краса, сокіл – мужність, відвага); .
- діалог;
- звертання;
- психологічний паралелізм (явір похилився - козак зажурився);
- характерні порівняння: позитивні (тиха, як вода, чиста, як сльоза); негативні (очі, як у жаби);
- постійні епітети (рідна мати, хрещатий барвінок, ясні зорі);
- гіперболізація:
Ой не встиг козак Нечай
На коника спасти.
Став ляхами, як снопами
По два ряди класти;
- зменшено-пестливі слова (котику-братику, лисичко-сестричко, спатоньки хоче);
- узагальнення (вдома і солома їдома);
- вислови-порівняння (як грім серед ясного неба).
|