Контрольна робота № 7. Речення зі вставними конструкціями.
Варіант 1
1. Знайти речення, у якому звертання стоїть на початку.
а) Ти зійди на гору, брате, і поглянь на схід: стали світлі наші хати і просторий світ (Я. Колас).
б) О ліро пушкінська, на світ увесь брини про зорі щастя (М. Ткач).
в) Ми зберегли тебе, вкраїнська мово, щоб лютий ворог не поранив (П. Тичина).
г) Добридень, тату мій і далі неосяжні, прийміть любов мою й тепло пісень моїх (В. Симоненко).
2. Визначити речення з поширеним звертанням.
а) До тебе, Україно, наша бездольная мати струна моя перша озветься (Леся Українка).
б) Пригадайте, мамо, те прощання край воріт, де сяяла роса (Д. Павличко).
в) Микито, знов мою пораду ти забув і судиш про князів (І. Кочерга).
г) До тебе, мій дорогий юний друже, приходять усе нові та нові книжки, які відкривають безмежні обрії знань (Р. Братунь).
3. Знайти речення зі вставним словосполученням.
а) Густий, соковитий, запашний бур’ян з-під ніг слався, мені здавалося, до самого обрію (П. Панч).
б) Оце (одного разу було свято й погода) сиділа стара Кармелиха коло своєї хати на призьбі, дивилася у поле на шлях (Марко Вовчок).
в) Почуття підлого переляку і жадоби жити (за всяку ціну жити!) змагалося з почуттям честі, з почуттям самозбереження, важливішого, ніж збереження фізичне (І. Багряний).
г) Чи тільки терни на шляху знайду, чи стріну, може, де і квіт барвистий (Леся Українка).
4. Знайти речення, у яких вставні слова виражають упевненість.
а) Безумовно, ти хоч не феномен, але спритний чоловік (О. Корнійчук).
б) Мені тепер відкрилося, нарешті, що людина створена для любові, для кохання, для зачарованості й захопленості (П. Загребельний).
в) Живу, як знаєте, я на хуторі, якраз на узліссі (Остап Вишня).
г) Увечері, справді, пішов дощ (Ю. Смолич).
5. У яких реченнях допущено пунктуаційні помилки?
а) О поле, й дорога, і річка, й узлісся зелене! Ви в серці у мене (Л. Первомайський).
б) О незвичайна, чародійна мово, Хоч пронеслася молодість громово, Твій звук у мене в серці не затих (Д. Павличко).
в) О Львове батьку мій камінний, знаю, Як мучила тебе страшна жада в бою, коли напасницька орда Топтала й роздирала Русь безкраю (Д. Павличко).
г) За все тобі спасибі, низький уклін о земле, наш уклін! (І. Гончаренко).
6. Установити відповідність між реченнями і типами вставних конструкцій, ужитих у них.
|
а) Юні друзі, ви, певна річ, полюбляєте мандри (В. Бакланов). б) Література, за висловом письменника, наповнює ідеї плоттю й кров’ю (І. Цюпа). в) В ім’я миру і злагоди народів, напевне, кожний із нас не пошкодує віддати розум і здібності, віддати всі найкращі сили своєї душі (О. Гончар). г) А я хвилинку виберу, скажу про командира (отак за першим спогадом і другий виплива): душа у нього щира… (А. Малишко). ґ) А ці вміння розмовляти і слухати (як зазначає більшість учених-психологів) дуже важливі для людини (З журналу). д) Мабуть, не злічити всіх визначень сили і краси народного поетичного слова (Г. Бойко). |
1. Вставне слово. 2. Вставне словосполучення. 3. Вставне речення. |
7. З’ясувати відповідність між реченнями і типом вставних конструкцій за вираженням ставлення мовця до повідомлюваного.
|
а) Жахіть війни, на щастя, ви не зазнали… (О. Гончар). б) Мабуть, передчуття розлуки властиве людині (І. Цюпа). в) Зрештою, навчання триває і після закінчення школи (І. Цюпа). г) На материні прохання, уявіть собі, ніхто не зважає (О. Довженко). ґ) Чигирин, здається, глянув не в очі, а в душу брата (М. Стельмах). д) Тепер, щоправда, досить було голо і сумно (І. Франко). |
1. Активізація уваги. 2. Вказівка на джерело повідомлення. 3. Послідовність викладу. 4. Почуття. 5. Невпевненість. 6. Упевненість.
|
8. Відновити текст, поширюючи речення вставними конструкціями з довідки. Визначити їхню функцію.
Того літа пощастило мені довідатися про те, чого раніше й підозрювати не міг. Я взнав від Миколки, що не тільки люди ходять у гості одне до одного, а й дерева до дерев. Так, верба в лузі ходить у гості до калини. І квітки вчащають у гості до квіток — настурція до калачика, красоля до повитиці, матіола до березки, бо їм теж кортить побути разом.
Комусь іншому я й не повірив би, але як я міг не повірити Миколці Кострубі, у якого за незмінного свідка завжди виступав пес Боніфацій! (За Є. Гуцалом).
Довідка: наприклад, напевне, мабуть, скажімо, певне, гадаю.
9. Скласти два речення так, щоб у першому слово здавалося було вставним, а в іншому — членом речення.
Контрольна робота № 7. Речення зі вставними конструкціями.
Варіант 2
1. Знайти речення, у якому звертання стоїть у кінці.
а) Мужай, прекрасна наша мово, серед прекрасних братніх мов (М. Рильський).
б) Кобзарю, знаєш, нелегка епоха оцей двадцятий невгамовний вік (Л. Костенко).
в) Гей рицарю жадібний, стережись (М. Бажан).
г) Я сирота з Вільшаної, сирота, бабусю (Т. Шевченко).
2. Знайти речення з непоширеним звертанням.
а) Краю героїчний, пісне соколина, ми розбили бурі вільними грудьми, підняли ми в лузі журну ту калину, Україну славну звеселили ми (В. Сосюра).
б) Гірке, Тарасе, твоє панування, краще б до людей ішов у найми (С. Васильченко).
в) Південний краю, як тепер далеко лежиш від мене ти (Леся Українка).
г) Запалай, мій вогнику крилатий, полум’ям привітним і незлим (А. Малишко).
3. Знайти речення зі вставним словом.
а) Дівчина не намагалася заплутувати слідів, вона вкидала всі листи до тої самої скриньки, а коли й не до тої самої, то принаймні в тому самому поштовому відділенні, що значилося під цифрою сім (П. Загребельний).
б) Тепер, щоправда, довкола було досить голо і сумно (І. Франко).
в) І враз, неждано і чудно для ранку, сплеснули мідні звуки оркестру (Ю. Смолич).
г) У неволі тяжко, хоча й волі, сказать по правді, не було (Т. Шевченко).
4. Знайти речення зі вставними словами, які виражають невпевненість.
а) Нас не злякають ці гори, де, може, не ступала людська нога (О. Гончар).
б) Звісно, чумаки завжди рушають до схід сонця, щоб захопити холодку (О. Стороженко).
в) Ти, мабуть, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О. Гончар).
г) І ось, нарешті, вершина (О. Гончар).
5. У яких реченнях допущено пунктуаційні помилки?
а) Печаль і гордість повніть, моє слово… (М. Нагнибіда).
б) Орачу мій, господарю великий, гостило в тебе сонце за столом… (М. Стельмах).
в) Ой водо-водограй грай для нас, грай, танок свій жвавий ти не зупиняй (В. Івасюк).
г) Луки, луки, пропахлі сіном прілим, чи ви мене впізнали, земляка? (В. Симоненко).
6. Установити відповідність між реченнями і типами вставних конструкцій, ужитих у них.
|
а) Вода ж тут, самі бачите, яка: в ній сила земна і сила сонця (І. Цюпа). б) Раніше, бувало, друкувався навіть у столичних газетах і журналах, а тепер писав здебільшого для себе, для душі (І. Цюпа). в) Ось, я бачу, що багато хто з молодих починає з мініатюр… (О. Гончар). г) Дивна річ, саме так народжується мудрість, щирість, ніжність — усе те, на чому стоїть сей світ (О. Марченко). ґ) Радина мама (тата в нього не було) була вчителькою музики (Ю. Яновський). д) І, мабуть, усі ми тоді почували себе молодими, дивлячись на вічно молоду «Енеїду» і «Наталку Полтавку» (Б. Лепкий). |
1. Вставне слово. 2. Вставне словосполучення. 3. Вставне речення.
|
7. З’ясувати відповідність між реченнями і типом вставних конструкцій за вираженням ставлення мовця до повідомлюваного.
|
а) Ти, по-моєму, не знаєш, що наша дивізія носить ім’я мого рідного міста (О.Гончар). б) Легенькими хвильками озеро набігло на греблю, і, очевидно, підточувало її (Ю. Збанацький). в) На жаль, не завжди і не все так робиться, як говориться (Ю. Смолич). г) Чуєте, в неволі іноді згадаю своє стародавнє (Т. Шевченко). ґ) Я, значить, вас один раз десь зустрічав (О. Корнійчук). д) Денис, безумовно, дужим ударом проломив стіну (О. Гончар). |
1. Активізація уваги. 2. Вказівка на джерело повідомлення. 3. Послідовність викладу. 4. Почуття. 5. Невпевненість. 6. Упевненість. |
8. Відновити текст, поширюючи речення звертаннями з довідки. Визначити їхню функцію.
Ти, як море, безконечна, могутня, глибинна. Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.
У тобі мудрість віків і пам’ять тисячоліть, зойк матерів у годину лиху і непереможний гук лицарів твоїх у днину побідну, пісня серця дівочого в коханні своїм і крик новонародженого. У тобі неосяжна душа народу, його мудрість і щедрість, радощі й печалі, його труд і піт, і кров, і сміх, і безсмертя його.
З тобою я найбагатший і найдужчий у світі, а без тебе — перекотиполе, що його вітер несе у сіру безвість, у млу небуття.
Ти є Правда, Добро і Краса народу нашого. Тож такою і будь вічно! (За С. Плачиндою).
Довідка: мово рідна, світлоносна, красо моя, скарбе мій єдиний, твердине моя.
9. Скласти два речення так, щоб у першому слово восьмикласники було звертанням, а в іншому — членом речення.