Ой Морозе, Морозенку,
Ти славний козаче,
За тобою, Морозенку,
Вся Вкраïна плаче.
Не так тая Украïна,
Як та стара мати,
Заплакала Морозиха,
Та стоячи бiля хати.
Ой з-за гори та з-за кручi
Буйне вiйсько виступає.
Попереду Морозенко
Сивим конем виграває.
То не грiм в степу грохоче.
То не хмара свiт закрила, —
То татар велика сила
Козаченькiв обступила.
Бились нашi козаченьки
До ночi глухоï, —
Полягло наших чимало,
А татар утроє.
Не вернувся Морозенко,
Голова завзята.
Замучили молодого
Татари проклятi.
Вони його не стрiляли
I на частi не рубали,
Тiльки з нього, молодого,
Живцем серце виривали.
Поставили Морозенка
На Савур-могилу.
Дивись тепер, Морозенку,
Та на свою Украïну!
Вся ти єси, Украïно,
Славою покрита,
Тяжким горем, та сльозами.
Та кров'ю полита!
I поки над бiлим свiтом
Свiтить сонце буде, —
Твоï думи, твоï пiснi
Не забудуть люди.
Коментар
Iнколи козакам доводилося вступати у спiлку з татарською ордою проти переважаючого польського вiйська. Але татари часто зраджували своïх союзникiв, продовжували грабувати украïнськi землi й нищити козацькi загони. Так трапилося i з загоном Морозенка. Мужнiй козацький ватажок загинув за свою Украïну, але люди його нiколи не забудуть. У пiснi вжитий оригiнальний прийом заперечного порiвняння:
То не грiм в степу грохоче,
То не хмара свiт закрила, —
То татар велика сипа
Козаченькiв обступила.
Є багато й iнших характерних для народноï пiснi художнiх засобiв — звертання, повтори, зменшувально-пестлйвi слова, епiтети та iнверсiя, окличнi речення.