Ой на горі вогонь горить
Ой на горі вогонь горить,
Під горою козак лежить.
Порубаний, постріляний,
Китайкою покриваний;
Накрив очі осокою,
А ніженьки китайкою;
А в головах ворон кряче,
А в ніженьках коник плаче:
«Ой коню мій вороненький,
Товаришу мій вірненький!
Не плач, коню, надо мною,
Не бий землі під собою.
Біжи, коню, дорогою
Степовою, широкою,
Щоб татари не впіймали,
Сіделечка не здіймали,
Сіделечка золотого
З тебе, коня вороного.
Як прибіжиш під ворота,
Стукни, грюкни коло плота;
Як прибіжиш ти в батьків двір,
Заржи, коню, на ввесь подвір.
Вийде сестра — розгнуздає,
Вийде мати — розпитає:
«Ой коню мій вороненький!
А де ж мій син молоденький?»
«Не плач, мати, не журися:
Та вже ж твій син оженився,
Узяв собі паняночку —
В чистім полі земляночку».