Ось і повернулася весна.
Знову повернулася додому.
Хвиля усміхнулась до весла,
Грім вклонився листу молодому.
Знову напинаються в землі
Саду підростаючого вени,
І гойдає гілочки малі
Мрія материнства сокровенна.
В ярового поля почали
Різатись молочні зубенята.
Повернувшись,
вчаться кочуни
Рідне небо
крильми зупиняти.
Над рікою
заячі борщі
Піднімають капловухі стебла
І в туманах
завтрашні дощі
їдуть в гості
до нічного неба.
Знову повернулася весна.
Господи, я так тужив за нею,
Що, здавалось, туга навісна
Води поспивала під землею
І мене, змалілого, несла
Над пустельно-переблідлим
краєм…
…Ось і повернулася
весна
І в моїх обіймах
розцвітає!
1984
|