Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Притча про блудного сина

11 І Він оповів: "У чоловіка одного було два сини.

12 І молодший із них сказав батькові: "Дай мені, батьку, належну частину маєтку!" І той поділив між ними маєток.

13 А по небагатьох днях зібрав син молодший усе, та й подавсь до далекого краю, і розтратив маєток свій там, живучи марнотратне.

14 А як він усе прожив, настав голод великий у тім краї, — і він став бідувати.

15 І пішов він тоді, і пристав до одного з мешканців тієї землі, а той вислав його на поля своїх пасти свиней.

16 І бажав він наповнити шлунка свого хоч стручками, що їли їх свині, та ніхто не давав їх йому.

17 Тоді він спам’ятався й сказав: "Скільки в батька мого наймитів мають хліба аж надмір, а я отут з голоду гину!

18 Устану, і піду я до батька свого, а й скажу йому: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе —

19 Недостойний я вже зватись сином твоїм; прийми ж мене, як одного зі своїх наймитів"...

20 І, вставши, пішов він до батька свого. А коли він далеко ще був, його батько вгледів його, — і переповнився жалем: і побіг він, і кинувсь на шию йому, і зачав цілувати його!

21 І озвався до нього той син: "Прогрішився я, отче, против неба та супроти тебе, і недостойний вже зватися сином твоїм"...

22 А батько рабам своїм каже: "Принесіть негайно одежу найкращу, і на ноги.

23 Приведіть теля відгодоване та заколіть,— будемо їсти й радіти,

24 бо цей син мій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!" І почали веселитись вони.

25 "А син старший його був на полі. І коли він ішов й наближався до дому, почув музики та танці.

26 І покликав одного зі слуг, та й спитав: "Що це таке?"

27 А той каже йому: "То вернувся твій брат, і твій батько звелів заколоти теля відгодоване, — бо ж здоровим його він прийняв".

28 І розгнівався той,— і ввійти не хотів. Тоді вийшов батько його й став просити його.

29 А той відповів і до батька сказав: "Ото, скільки років служу я тобі, і ніколи наказу твого не порушив, — ти ж ніколи мені й козеняти не дав, щоб із приятелями своїми потішився я"...

31 І сказав він йому: "Ти завжди зо мною, дитино, і все моє — то твоє!

32 Веселитись і тішитись треба було, бо цей брат твій був мертвий — і ожив, був пропав — і знайшовся!"