Головна | Реєстрація | Вхід | RSS |
Сайт учителя |
|
Притча про сіяча 5 "Ось вийшов сіяч, щоб посіяти зерно своє. І, як сіяв, упало одне край дороги, — і було повитоптуване, а птахи небесні його повидзьобували. 6 Друге ж упало на грунт кам’янистий, — і, зійшовши, усохло, не мало бо вогкости. 7 А інше упало між терен, — і вигнався терен, і його поглушив. 8 Інше ж упало на добрую землю, — і, зійшовши, уродило стокротно". Це сказавши, закликав: "Хто має вуха, щоб слухати, — нехай слухає!" 9 Запитали ж Його Його учні, говорячи: "Що визначає ця притча?" 10 А Він відказав: "Вам дано пізнати таємниці Божого Царства, а іншим у притчах, щоб дивились вони — і не бачили, слухали — і не розуміли". 11 Ось що означає ця притча: Зерно — це Боже Слово. 12 А котрі край дороги, — це ті, хто слухає, але потім приходить диявол, і забирає слово з їхнього серця, щоб не ввірували й не спаслися вони. 13 А що на кам’янистому грунті, — це ті, хто тільки почує, то слово приймає з радістю; а кореня не мають вони, вірують дочасно, — і за час випробовування відпадають. 14 А що впало між терен, — це ті, хто слухає слово, але, ходячи, бувають придушені клопотами, та багатством, та життєвими розкошами, — і плоду вони не дають. 15 А те, що на добрій землі, — це оті, хто як слово почує, береже його в щирому й доброму серці, — і плід приносять вони в терпеливості. |
|
Copyright monko_n © 2024 |
uCoz |