Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Реалізм

(XIX – початок XX ст.,

український реалізм – друга половина XIX –

початок XX ст.)

Принципи реалізму:

1. Пізнавально-аналітичний метод світорозуміння (раціоналізм).
2. Життєва вірогідність зображення.
3. Типізація (відтворення типових характерів у типових обставинах, але за наявності повної індивідуалізації).
4. Соціально-економічна обумовленість характеру і вчинків героя (детермінізм).
5. Викривальна спрямованість, викликана неприйняттям соціальної дійсності.
6. Конкретно-історичний підхід до явищ дійсності.
7. Конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди.
8. Прагнення до психологізму.
9. Віра в гуманістичні ідеали.

Особливості українського реалізму:

1. Трагічна роздвоєність, викликана віддаленістю раціоцентричного стилю доби романтичній українській душі.
2. Наявність декількох течій реалістичного напряму:

а) побутово-просвітницький реалізм (Марко Вовчок, Панас Мирний,  І. Нечуй-Левицький. І. Карпенко-Карий та ін.);

б) революційний реалізм (П. Грабовський, М. Павлик);

в) натуралізм («Бориславські оповідання» І. Франка, окремі риси – у романах «Пропаща сила» Панаса Мирного та Івана Білика, «Повія» Панаса Мирного).

3. Наявність теми національного гніту.
4. Моральна (а не класова) інтерпретація зла.

Жанри (література другої половини XIX ст.):

• роман, роман-дилогія;
• повість (родинно-побутова, соціально-побутова, ідеологічно-проблемна, публіцистична), повість-утопія;
• оповідання, новела, нарис;
• літературна казка;
• вірші, сонети, пісні;
• поема (соціально-побутова, сатирично-політична, гумористична, історична, біографічна, філософська);
• п’єси: драми (історичні, соціально-психологічні), комедії, водевілі.

Представники:

Т. Шевченко, Панас Мирний, І. Нечуй-Левицький, І. Карпенко-Карий, М. Кропивницький, М. Старицький, Марко Вовчок, Б. Грінченко, молоді І. Франко, М. Коцюбинський, П. Грабовський та ін.