Сентименталізм
(друга половина XVIII - початок XIX ст.,
український сентименталізм - початок XIX ст.)
- Головна цінність людини – її почуття, серце, а не розум.
- Шлях досягнення ідеалу – вивільнення «природних» почуттів.
- Виявлення особистості в рухах душі, думках, прагненнях.
- Культове ставлення до природи (заперечення цивілізованого суспільства, яке здатне лише розбещувати людей).
- Домінування чіткої ієрархії морально-етичних цінностей (раціоналістична основа) – раціоналістичне моралізаторство.
- Герой – людина з нижчих верств суспільства, наділена високими душевними якостями.
- Збереження класицистичної тенденції поділу героїв на позитивних і негативних.
- Мова витончена, поетична, звільнена від архаїзмів, складних синтаксичних будов, переповнена епітетами, порівняннями, метафорами, літотами.
Особливості українського сентименталізму:
- В українській літературі виявився слабко – лише в декількох повістях Г. Квітки-Основ’яненка (можливо, через його раціоналістичну основу).
- Елементи сентименталізму (пов'язані з емоційністю, чуттєвістю) присутні в творах багатьох українських письменників і поетів XIX – XX ст. (це пов’язано зі специфікою української душі, схильної до сентиментальності).
- Культове ставлення до природи в українському сентименталізмі набуло нового значення – поетизація рідної землі.