Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Відродження (Ренесанс)

(XIV – XVI ст., український Ренесанс – кінець XV – початок XVII ст.)

Естетичні засади літератури Відродження:

1. Орієнтація на взірці античної культури.
2. Перевага реалістичного методу.
3. Ідеалізування сили, краси, активності людини, всебічної повноти життя.
4. Збагачення літератури світськими (позацерковними) жанрами, темами, мотивами – побутовими, пейзажними, еротичними тощо.
5. Широке використання фантастичних елементів, гротескність, гіперболізація.
6. Міфологізація природи.

Особливості українського Відродження:[1]

1. Ренесанс в Україні проіснував недовго, виявився мало й не переміг епоху Середньовіччя з двох причин:

• до середини XIV ст. Україна через навалу татар і міжусобні чвари князів втратила державність і була поділена між сусідніми державами (Угорщина, Молдавія, Литва);
• Ренесанс як раціоналістичний, реалістичний за методом виявився не суголосним послідовно романтичній українській душі.

2. Ренесанс мав значно більше поширення у суспільно-культурному житті України.

Жанри і твори: латиномовна поезія (поеми і панегірики Григорія Чуя Русина, збірка поезій «Пісні Павла Русина з Кросна», поема «Роксолянія» Себастіяна Кленовича); україномовна поезія (вірші Касіяна Саковича); полемічна література («Послання до єпископів» Івана Вишенського, «Про єдність церкви Божої» Петра Скарги, «Ключ царства небесного» Герасима Смотрицького, твори Василя Острозького, Стефана Зизанія, Христофора Філарета).