ЗАЗДРІСТЬ
Оце і все, герою паперовий.
Хмелій в калюжі власної крові.
Огненні рани тіло попороли,
Як вогку стеліо тріщини криві.
То я ще бачу?
В камері один я.
Зап'ястя вміло скручено вузлом.
Степан — мудрець.
Відмучивсь за годину.
І тут йому, як завжди, повезло.
Лежить в рову,
сховавши в серці кулю.
А як же легко й весело помер!
Скрутив під носа коменданту дулю,
Аж той сахнувсь —
і вдарив револьвер.
Ой жарко стало металевій палиці,
Якою гріли мій хребет.
Затим
Дверима порозчавлювали пальці,
Щоб я із них нічого не скрутив.
Порядок фріци змалечку шанують,
Негайно виправляють помилки.
Тепер лежу колодою і чую,
Як бігають по грудях пацюки.
Вкрай знахабніли ці бршікі тварюки.
Обнюхають — вечеряти почнуть.
Хай одгризають вуха, ноги, руки,
Але, збав боже, носа одгризуть.
Ну як же я висітиму без нього
У зашморзі,
потворний, мов мана?
А прийдуть наші — упізнай такого,
І головне — злякається вона,
Та, що мого кохання не впізнала
І не впізнає вже його повік.
Вона Степана жадібно кохала.
От сказано, везучий чоловік!
І в той проклятий вечір полохливий,
Що згодом нас у засідку завів,
Вона сама покірно і щасливо
Вела Степана в схови лісові.
Шептала, а гуло, мов грім:
«Степунчик!»
...Півночі я на муку перевів,
Вартуючи їх любощі пекучі,
Аби не знявсь в загоні поговір.
Стояв, дививсь, як місяць над кущами
Полотна світла вишукані тче...
І знов йому, Степанові, кричали
Дві сині птиці люблячих очей,
Як, попрощавшись,
йшов німим узліссям,
І я за ним розтерзано ступав.
А він од щастя тихого світився.
Ну сказано, везучим був Степан.
Коли зайшли у пастки круг залізний,
Де куль шалений посвист листя стриг,
Він трьох поганців чергою прорізав, А я...
нікого вгробити не встиг.
Й тоді, як допит правили катюги,
Мов над розбитим колесом візник,
Він так преславно, влучно їх матюжив,
Ая... мовчу,
бо вирвали язик.
Але, Степане, є всьому кончина.
Тебе везучість зрадила твоя.
Бо все ж таки, хоч мертвими очима,
її останнім
бачитиму я.
Одного жаль:
як, втративши надію
Тебе знайти,
впаде вона в шпориш,
Я вже ніяк, Степане, не зумію
їй показати місце,
де лежиш...