Сайт учителя
української мови та літератури
Монько Ніни Юріївни

Меню сайту
Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

РОДИ І ЖАНРИ ЛІТЕРАТУРИ

Є два шляхи розвитку літератури: усний (фольклор, народна література) і писемний (книжна, авторська література).

ФОЛЬКЛОР (УСНА НАРОДНА ТВОРЧІСТЬ)

Ознаки фольклору:

1. Усність – спосіб зберігання в пам’яті поколінь;

2. варіантність – існування одночасно кількох варіантів одного і того ж твору, серед яких неможливо встановити  оригінал;

3. традиційність – незважаючи на внесення «співавторами» змін до текстів, всі твори обмежені традицією  i спираються  на неї;

4. колективність -  кожен фольклорний твір створювався багатьма авторами, та і взагалі увібрав у себе досвід поколінь;

5. анонімність – відсутність конкретного автора, що дає кожному право вносити правки, доповнення, скорочення тощо.

             Перш ніж говорити про роди і жанри фольклору, визначимо поняття «спосіб викладу худ.матеріалу» та «роди літератури».

Отже, існує три основні способи викладу художнього матеріалу:

- розповідь (об’єктивне зображення подій у часі від особи автора. Не плутати з оповіддю – виклад від оповідача)

- опис (зображення предмета через повне або часткове розкриття його рис)

- роздум (міркування)

За способом зображення життя виділяємо три роди:

Епос

Лірика

Драма

(від грец. – епос – слово, розповідь)

У вузькому, історико-літературному, значенні епос – це сукупність фольклорних творів розповідного характеру.

(від грец. - ліра). Твори, що виконувались під ліру, стали називатися ліричними.

(від грец. - )

У вузькому значенні – п’єса, тобто вид драматичної творчості.

У широкому розумінні – один із 3-х родів.

Епічні твори – твори, в яких письменник у розповідно-описовій формі змальовує події, людей; їхні характери і вчинки. Події можуть бути зображені в минулому, чи теперішньому часі – для надання яскравості. Події зображені в їхньому виникненні, розвитку та завершенні. У ході подій розв’язується життєвий конфлікт, тому основною особливістю композиції є сюжетність. Також у епічних творах є позасюжетні елементи.

Образ оповідача тут – це умовний образ, від особи якого письменник веде розповідь у творі.

Образ автора відчутний у ставленні до зображуваного, у ліричних відступах, у доборі зображувально-виражальних засобах.

Основний спосіб викладу художнього матеріалу: (всі) розповідь, опис, роздум.

Ліричні творитвори, в яких віддзеркалені думки, настрої та почуття людини, душевний стан автора, його ставлення до оточення. У них багато суб’єктивного, розкрито світогляд автора. Ліричні поезії майже завжди безсюжетні. Головне завдання ліричного твору не розповісти про перебіг подій, а викликати у читача емоції, збудити думки, створити певний настрій, часом закликати до дій.

Основний спосіб викладу художнього матеріалу: роздум, опис (як засіб розкриття стану людини).

Ліричний герой – образ людини, думки, почуття та переживання якої поет розкриває у ліричному творі.

У широкому: драмалітературний вид, для якого характерне зображення дійсності через висловлювання та дії самих персонажів. Драматичні твори призначені для театральної постановки (Драма розрахована на синтез мистецтва слова з іншими видами мистецтва).

Спосіб викладу художнього матеріалу: роздум та розповідь у формі розмови між дійовими персонажами. Форми прямої мови: - монолог, діалог, полілог.

Особливості композиції: поділ тексту на дії (акти), які поділяються на яви (або відміни).

Дія (акт) – частина драматичного твору, уривок, у якому склад дійових осіб лишається незмінним.

Ліро-епос

– проміжний літературний рід, у якому поєднані властивості епічних і ліричних творів, наявний розгорнутий сюжет з системою образів (як в епосі), але присутній і автор, який висловлює свої думки, почуття, оцінює зображуване (як у ліриці)

 

А тепер розбираємо роди і жанри фольклору.

Роди і жанри УСНОЇ НАРОДНОЇ ТВОРЧОСТІ

Роди

Епос

Лірика

Драма

Жанри

*Перекази     *казки       *міфи              *легенди

*байки            *анекдоти

*Пісні (родинно-побутові та соціально-побутові)

Малі фольклорні жанри:   

*замовляння     *прислів’я  *приказки

*загадки     *скоромовки

Обрядові жанри:

*Пісні (календарно-обрядові та родинно-обрядові)

*ігри (у т.ч. ігри-пісні)

*народні п’єси та дійства(вертеп, весілля тощо)

 

 

              Ліро-епос:

думи, історичні пісні, пісні-хроніки, балади, співомовки

 

Роди і жанри ПИСЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Роди

Епос

Лірика

Драма

Жанри

 

 

А) За формою:

1)Малі прозові жанри:

* новела,        * оповідання,         * нарис,          *есе

2) Середні прозові жанри:           * повість,       * кіноповість

3) Великі прозові жанри:             * роман,         * епопея

* Ода,                * послання,

* епіграма,       * елегія,

* романс,         * ідилія,

* медитація,    * акростих,

* вірш,      * поезія в прозі.

* комедія,

* трагедія,

* трагікомедія,

* драма.

 

Ліро-епічні

Поема, роман у віршах, балади, байки

 

Б)За темами та відношенням до дійсності:

Етнографічні,побутові, історичні, психологічні, соціальні, біографічні, автобіографічні, авантюрно-пригодницькі, лицарські, фантастичні, детективні.

(Бувають змішані: побутово-етнографічні, соціально-побутові, соціально-психологічні повісті, романи тощо)

Громадянсько-політична, філософська, патріотична, інтимна, пейзажна лірика.

 

В) За гумор:

Гумореска, усмішка, шарж, епіграма тощо (ліричні, ліро-епічні)

 

А тепер детальніше: Розгорнута таблиця «Роди і жанри (із визначенням останніх) усної народної творчості»

Епос

Лірика

Драма

Перекази відображають життєві факти, явища й події, очевидцями яких автори не були, а чули про них від інших. Як вияв історичної пам’яті народу перекази у своїй основі відштовхуються від конкретної дійсності, у них відсутній надприродний елемент,  минуле відображається правдоподібно, в межах життєвої достовірності.

Пісні – це ліричні вірші, що виконуються співом. Бувають епічні, суто ліричні та обрядові (з елементами драми).

Основні риси пісень: 1)органічна злитість слова і наспіву, 2)лаконізм, 3)стабільність віршового розміру, ритмічної будови і римування, 4)стійкі традиції використання художніх засобів, 5) відносно проста мелодія, 6)усталеність структури, 7) типовість образів (кожний – представник певного прошарку суспільства, родини тощо) та конфліктних ситуацій, 8)звертання до аудиторії чи героїв пісні, 9)використання форми діалогу, 10) психологічний паралелізм, 11)символічність образів.

Казки – це епічні оповідання чарівно-фантастичного (1), алегоричного (2-казки про тварин) та соціально-побутового (3) характеру із своєрідною системою художніх засобів, підпорядкованих героїзації позитивних, сатиричному викриванню негативних образів, часто гротескному зображенню їх взаємодії. Особливості їх стилю:

(1)- алегоризм та сатиричне спрямування; повчально-розважальна функція; міфологізм, який є трансформацією тотемізму та анімістичних уявлень древніх про природу; дитяче начало.

(2) – мають надреальні елементи: вигадані герої, надзвичайні якості та можливості, чарівні речі, магічні закляття, фантастичні перетворення тщ.

(3) – найбільша група. Відбивають принципи народної моралі в уявленнях про добро і зло, про правду та кривду, про щастя та нещастя. Часто засуджуються пороки людські (заздрість, скупість тощо)

Отже, взагалі особливості казок: 1)традиційний зачин та кінцівка, 2)алегорія, 3)фантастика, 4)чарівна казкова символіка, 5)магічна числова символіка, 6) поділ героїв на злих та добрих, 7)гіперболізація, 8)діалогізована ритмічна мова, 9)використання малих фольклорних жанрів, 10)використання прикладок в іменах героїв, 11)ідеалізація знедолених, 12)перемога добра над злом.

Міфи – стародавні перекази про богів, святих. Героїв, надприродні явища.

Легенди – перекази про якісь події, людей чи предмети, але оповиті казковістю.  Дійсність надреальна, побудована на основі язичницьких та християнських вірувань, на уявленнях про потойбічні сили та надприродні явища, які осмислені народом як достовірне.

Байки – невеликі твори алегоричного змісту, в яких через образи тварин викриваються людські недоліки та соціальні негаразди.

Анекдоти – невеликі смішні оповідання.

Ліричні родинно-побутові пісні це пісні про кохання, про родинне життя, це колискові та жартівливі пісні.

Коломийки – коротенькі пісеньки у два рядки по чотирнадцять складів, що можуть виконуватись як приспівки до танцю або окремо. Часто перший рядок виступає природним паралелізмом до другого. Бувають об’єднані у в‘язанки.

Ліричні соціально-побутові пісні: чумацькі, кріпацькі, бурлацькі, наймитські, заробітчанські, солдатські, козацькі та рекрутські.

Календарно-обрядові пісні: колядки та щедрівки, веснянки, русальні та петрівочні, купальські, жниварські (найдавніші, що дохристиянські пісні, які служили супроводом у язичницьких обрядах)

Родинно-обрядові пісні: весільні пісні; пісні, які супроводжували народження дитини, перше купання, роковини тощо; голосіння.

Ліро-епос:

Думи – епічні пісні з розгорнутою розповіддю про події, важливі для всього народу, виконувані речитативом у супроводі бандури чи кобзи.

Історичні пісні – епічні пісні, в яких зображено конкретні історичні події й участь у цих подіях реальних осіб.

Пісні-хроніки – пісні, в основу яких покладено справжні факти, але такі пісні, як правило, обмежуються зображенням якогось одного випадку, найчастіше трагічного, свідком або й учасником якого був співак.

Балади – невеликий віршований сюжетний твір фольклорного походження, в основі якого, як правило, лежить незвичайна подія, найчастіше легендарно-історичного змісту.

Співомовки – невеличкі твори, які виконуються речитативом.

 

Розгорнута таблиця Роди і жанри ПИСЕМНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Роди

Епос

Лірика

Драма

Жанри

 

 

А) За формою:

1)Малі прозові жанри:

* новела – невеликий розповідний твір з гострим, захоплюючим сюжетом, як правило, про незвичайну подію з несподіваною розв’язкою. Подано 1 чи 2 епізоди з життя 1-ї або кількох осіб. Портретні характеристики скупі, розкрито лише кілька головних рис вдачі.  Головну увагу автор може звертати не на самі події, а не переживання героїв. 

* В оповіданні стисло замальовується одна чи кілька подій з життя головної дійової особи чи кількох осіб. Ці події показано лише в декількох епізодах. Буває, що розповідь ведеться від 1-ї особи.

* нарис – твір оповідного характеру, що має художньо-публіцистичні особливості. У ньому автор показує замальовки якихось фактів, подій, людей. Йому притаманні гостра злободенність, увага до найболючіших питань сучасності. («Нарис стоїть між дослідженням та оповіданням» - М.Горький)

*есе – короткі критичні, наукові та інші нариси, які відзначаються вишуканістю форми.

2) Середні прозові жанри:

* повість – розповідно-описовий твір, у якому йдеться про одну чи декілька подій у житті однієї чи небагатьох дійових осіб. Найчастіше це історія одного людського життя, яка так чи інакше торкається доль інших людей, розказана від імені автора чи самого героя.

* кіноповість – твір, для якого характерні: осмислення автором значних пластів дійсності, монтажна композиція, динамізм сюжету, використання зорових образів в пейзажах, портретах, авторських відступах.

3) Великі прозові жанри:

* роман – великий епічний твір, для якого характерні велика кількість дійових осіб, дві та більше сюжетних ліній, іноді – досить широкі часові межі, детальне дослідження характерів героїв та формування їхнього світогляду.

* епопея – худ.твір,де широко й різнобічно зображено великі історичні події, проблеми загальнонародного значення

* Ода – у давніх греків урочистий ліричний вірш для хору. Пізніше - хвалебна пісня, присвячена видатній події чи особі.

* послання,

* епіграма – у давніх греків – напис на пам’ятнику, будинку тощо з поясненням значення предмета. Зараз – короткий вірш, сатиричного змісту, здебільшого на адресу якоїсь персони

* елегія – ліричний вірш, у якому висловлені сумні настрої, журба, смуток, меланхолія.

* романс – музично-поетичний твір для голосу з інструментальним супроводом.

* ідилія – один із видів античної поезії, де замальовувалось життя селян, зокрема пастухів, на лоні природи як безтурботне, веселе, ідеальне у всіх відношеннях.

* вірш,

* поезія - медитація – вірші-роздуми на філософську та житейську теми.

* акростих – вірш, у якому перші літери кожного рядка утворюють слово або речення.

* поезія в прозі – невеликий прозовий твір ліричного характеру, графічно переданий як проза.

* комедія – драматичний твір, у якому сатиричними й гумористичними засобами відображаються смішні сторони життя, висміюються негативні риси в поведінці людей (пияцтво, нечесність, жорсткість тощо) або недоліки державної системи, бюрократія. («Пошились у дурні» М.Кропивницького, «Москаль-чарівник» І.Котляревського, «Хазяїн» і «Сто тисяч» І.Карпенка-Карого та багато інших).

* трагедія – драматичний твір, в основу якого покладено дуже гострий, непримиренний конфлікт, в якому герой потрапляє в безвихідне становище, вступає в нерівну боротьбу і часто гине. («Оборона Буші» та «Тарас Бульба» М.Старицького, «Сава Чалий» І.Карпенка-Карого)

* трагікомедія – драматичний твір, п’єса, в якій поєднано елементи трагічного й комічного.

* драма – п’єса, що змальовує складний серйозний конфлікт, напружену боротьбу між дійовими особами. («Блакитна троянда» Лесі Українки, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, «Ясні зорі» Б.Грінченка, «Маруся Богуславка» М.Старицького та ін.)

 

Ліро-епічні

Поема – ліро-епічний віршований твір з розгорнутим сюжетом і широким розвитком образу ліричного героя, який активно включається в характеристику персонажів, оцінює їх, співчуває їм. У поемах змальовуються важливі події, яскраві, сильні людські характери, причому зображення подій супроводжується авторськими ліричними відступами і роздумами. Часто ліричним героєм виступає сам автор. Для поеми властиві динамізм, напруженість, повне розкриття характерів. («Сон», «Наймичка», «Катерина» Т.Шевченко, «Мойсей» І.Франка тощо).

Роман у віршах – найбільш розгорнута і об’ємна форма ліро-епічного жанру, що з’явилась в період переходу від романтизму до реалізму. Відзначається широко розвинутим сюжетом, який охоплює ряд людей і подій і одночасно має ліричні відступи, які в цілому створюють образ ліричного героя. («Маруся Чурай» Ліни Костенко)

 Балади – ліро-епічний сюжетний віршований твір з описом незвичайних ситуацій, незвичайних людей, героїчних вчинків. Має фольклорні джерела

Байки- невеликий алегоричний твір повчального характеру. Ознаки: алегорія, повчальний характер, невеликий обсяг, зображення 1 події з життя головного героя, нетривалий час дії, 2-3 дійові особи, віршова (рідше - прозова) форма.

Б)За темами та відношенням до дійсності:

Етнографічні,побутові, історичні, психологічні, соціальні, біографічні, автобіографічні, авантюрно-пригодницькі, лицарські, фантастичні, детективні.

(Бувають змішані: побутово-етнографічні, соціально-побутові, соціально-психологічні повісті, романи тощо)

Громадянсько-політична, філософська, патріотична, інтимна, пейзажна лірика.

Здебільшого драми можуть бути: етнографічні, соціально-побутові, історичні, релігійні, політичні, міфологічні тощо.

В) За  гумором

Гумореска, усмішка, шарж, епіграма тощо (ліричні, ліро-епічні)

 

...
Українська мова — божиста, богодана, богообрана.
Мойсей Фішбейн

Вхід на сайт
Пошук
Календар
«  Серпень 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031
Архів записів
Друзі сайту
  • МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ
    І НАУКИ УКРАЇНИ
  • УПРАВЛІННЯ ОСВІТИ І НАУКИ
    ЧЕРНІГІВСЬКОЇ ОДА
  • ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОІППО
  • ВІДДІЛ ОСВІТИ
    НІЖИНСЬКОЇ РДА

  • Copyright monko_n © 2019
    uCoz