У повсякденному житті ми постійно знаходимося в контакті з людьми навколо нас. Та чи правильно ми до них звертаємося?

Кличний відмінок – одна з відмінних рис української мови, яка робить її мелодичною та співучою. Ми маємо використовувати кличний відмінок під час звертання до будь-якої особи або навіть неживої істоти.  Отже, розберімося!

Перш за все, треба розуміти, що в кличному відмінку вживаються не тільки імена, прізвища та по батькові. При звертанні ви також можете вказувати на посаду, особистий статус чи наукове звання людини. Також допускається використання загальних звертань, залежно від ситуації: жінко, чоловіче, хлопче, студенте та інші.

Правила використання кличного відмінка                     

Всі іменники кличного відмінка незалежно від їхнього лексичного значення можуть закінчуватися всього на 5 (!) різних літер: е, є, о, у, ю. Запам’ятайте їх та умови використання!

Кличний відмінок властивий тільки іменникам, але зараз ми розберемося з їхніми особливостями в рамках використання різних закінчень. Адже закінчення кличного відмінку іменника залежить від закінчення цього ж іменника в називному відмінку.

Закінчення  – е у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий або жіночий рід із закінченням –я, яке слугує пом’якшенням попереднього приголосного.

Наприклад: Катруся - Катрусе, лисиця - лисице, скриня -скрине.

2. Жіночий рід із закінченням –а, але перед ним має бути шиплячий звук.

Наприклад: криша - крише, чаша - чаше, листоноша - листоноше.

3. Чоловічий рід із нульовим закінченням або закінченням –о, перед яким знаходиться твердий приголосний основи слова.

Наприклад: Євген – Євгене, Іван – Іване, козак – козаче.

4. Чоловічий рід мішаної групи, які закінчуються на –р. Це мають бути загальні назви, часто – рід діяльності.

Наприклад: пісняр – пісняре, столяр – столяре, каменяр – каменяре.

Закінчення  – є у іменників, характеристиками яких є:

Жіночий рід, особові імена та загальні назви, що закінчуються на –я,яке йде після голосного звука.

Наприклад, Марія – Маріє, Надія – Надіє, колія – коліє.

Закінчення  – о у іменників, характеристиками яких є:

Чоловічий та жіночий рід, що мають закінчення -а.

Наприклад, Олександра - Олександро, сестра - сестро, зірка - зірко. 

Закінчення  – у у іменників, характеристиками яких є:

1. Чоловічий рід, у більшості односкладові, що мають тверді приголосні основи перед закінченням – о або нульовим закінченням.

Наприклад, тато – тату, кран – крану, хліб –хлібу.

2. Чоловічий рід, що мають суфікси –к, -ик, -ок як вираження пестливого значення, та суфікси – ач, -ник.

Наприклад, ведмедик – ведмедику, слухач – слухачу, керівник – керівнику.

3. Чоловічі імена, що закінчуються на –х та –г.

Наприклад,  Генріх – Генріху, Олег – Олегу, Людвіг – Людвігу.

Закінчення  – ю у іменників, характеристиками яких є:

1. Жіночий рід і закінченням –я, яке пом’якшує попередній приголосний та позначає пестливість.

Наприклад, доня – доню, бабуся – бабусю, кицюня – кицюню.

2. Чоловічий рід із м’яким кінцевим приголосним основи, які також позначають пестливість.

Наприклад, красень – красеню, татусь – татусю, дідусь – дідусю.

3. Жіночі та чоловічі імена із закінченням –я пестливої форми.

Наприклад, Христя – Христю, Костя – Костю, Таня – Таню.

4. Чоловічий рід, що закінчуються на –й.

Наприклад, водій – водію, каравай – караваю, гай – гаю.

5. Чоловічі імена з м’яким приголосним основи наприкінці.

Наприклад, Юрій – Юрію, Василь – Василю, Олексій – Олексію.

6. Чоловічий рід, що має суфікси –ець, -ань, ень, - тель, -аль.

Наприклад, молодець – молодцю, учень – учню, спасатель – спасателю.

7. Чоловічий рід, м’яка група із закінченням –р.

Наприклад, Ігор – Ігорю, календар – календарю, лікар – лікарю.

Отже, ви бачите, що без знання цих особливостей неможливе правильне спілкування. Запам’ятайте їх та окликайте осіб та предмети належним чином!