Підкресліть граматичну основу. Визначте різновиди підмета та присудка. Надпишіть, чим виражено підмети та присудки.
Варіант І. 1. Вітром пахучим весна серце хвилює моє (В.Сосюра). 2. І в тиші урочистій я бачу шлях у далині імлистій (М. Вороний). 3. Ожило у душі незабутнє (М. Драй-Хмара). 4. За волю кожний з нас поляже (Олександр Олесь). 5. Яке то щастя - свій народ у світлі бачити! (Д. Павличко). 6. Мільйони зір повільним бігом пливуть над нами, мов ріка (Т. Масенко). 7. Хто ж не мріє мати вірного товариша й самому бути таким! (О. Гончар). 8. Блакитні гори хмар прикрилися ніби сивим туманом диму (Н. Кобринська). 9. Згоріть в житті - єдине щастя! (Олександр Олесь). 10. Тільки "так" чи "ні", "за" чи "проти" мало сьогодні сенс (П. Загребельний). 11. Тисяча доріг, мільйон вузьких стежинок мене на ниву батьківську веде... (В. Симоненко). 12. А кожен з них – сестра і брат (А. Малишко).
Варіант II. 1. Одяглися сади в черешневеє плаття (Б.-І. Антонич). 2. Вже ніхто не візьме вдруге нас в невольницький ясир (М. Драй-Хмара). 3. Сумно-сумно серед неба сяє білолиций (Т. Шевченко). 4. Як мало кожен з нас життю оддати встиг! (П. Карманський). 5. Коло млина, коло броду два голуби пили воду (Н. тв.). 6. У темну ніч я містом тихо брів і в серці ніс своє таємне горе (І. Франко). 7. Хмарок рожевих цілий рій в безодні синій тане, гасне (В. Сосюра). 8. Усе далеке, усе минуле знов повернулось у серце чуле (Р. Братунь). 9. Господи, як це гарно - сіяти!.. (М. Стельмах). 10. Те "геть" бігло за ним слідком і гнало вперед (М. Коцюбинський). 11. Невеликії три літа марно пролетіли (Т. Шевченко). 12. Ми знов у Києві з тобою у сяйві й гомоні йдемо (В. Сосюра).
Варіант III. 1. Хай же сяє нам благословенне ім'я славетного Франка (М. Вороний). 2. Стояла я і слухала весну (Леся Українка). 3. Нехай минуле буде все позаду, нехай майбутнє буде при мені (А. Малишко). 4. Веселим птаством ожили степи з лісами (Б. Грінченко). Десь ключ птахів небачених летить (М. Зеров). 6. У сірому гуманному світанку загорівся бій (Ю. Яновський). 7. І все нездійснене - здійсниться (А. Малишко). 8. Голубів тремтячі зграї черкають неба береги (М. Рильський). 9. Початок дня ховається в світанні... (Є. Плужник). 10. І заплакало, забилось давнє й чисте у душі (Олександр Олесь). 11. Щось незвичне було в її вдачі (М. Стельмах). 12. Вік прожити - не ниву пройти гомінку (А. Малишко).
Варіант IV. 1. Не гріє сонце на чужині (Т. Шевченко). 2. Все забіліло в вишневім цвіті (А. Малишко). 3. І забуте в душі ожива (Р. Братунь). 4. А хіба ж ми з вами не в казці живемо? (Леся Українка). 5. Минуло тижнів зо два (О. Кониський). 6. Бескиди хмар громадились на обрії (Н. Рибак). 7. Там могили з буйним вітром в степу розмовляють (Т. Шевченко). 8. Море світла залляло їм очі (М. Коцюбинський). 9. І неситий не виоре на дні моря поля (Т. Шевченко). 10. Йшли та й зупинились три тополі в полі в головах братів своїх (Б. Олійник). 11. За непослух забере тебе "Той, що в скалі сидить" (Леся Українка). 12. Гусей шумливі табуни напровесні чи пізно восени злітаються над ставу тихе лоно і каламутять голубінь затону (М. Рильський).
Варіант V. 1. Спалахнуло літо ватрою востаннє (Б. Олійник). 2. Чи я побачу ще Вкраїну, Дніпро та жито на полях? (Т. Осьмачка). 3. Прожите й перебуте не сходить з віч (Б. Лепкий). 4. А три шляхи широкії терном заростають (Т. Шевченко). 5. "Бабине літо" висіло на віттях, як прядиво (Леся Українка). 6. І не встануть з праведними злії з домовини (Т. Шевченко). 7. Рокоче, б'є, нуртує долиною, струмить за обрій блискавок орда (А. Малишко). Океан місячної ночі розливається навкруги (О. Гончар). 9. Не дивиться їм грізно в очі "завтра" (Олександр Олесь). 10. Дві хмароньки плили кудись в убранні золотім і мовчки зупинилися над краєм чарівним (Олександр Олесь). 11. Про яготинський період перебування Т. Шевченка в Україні збереглося чимало свідчень (С. Журахович). 12. Але дехто з учнів викликав у нас глибоке занепокоєння (О. Донченко).
Варіант VІ. 1. Десна тихо і плавно котила хвилі до Дніпра (О. Десняк). 2. Невже кров Гонти в наших рабських жилах не має сили вдруге закипіти? (П. Карманський). 3. Поезія не може жити на смітнику (М. Коцюбинський) 4. Устами спраглими в цю мить всю хмільність світу хочу спити (Б.-І. Антонич). 5. Десятеро спортсменок, великих, міцних, пройшли строєм (В. Собко). 6. Біля школи людей уже зібралося чимало (А. Головко). 7. Люблю я бистрину життя, прозору, поривну, глибоку (Д. Павличко). 8. М’який лапатий сніг не переставав падати (І. Микитенко). 9. Остап із Соломією потиху спустили човен на воду (М. Коцюбинський). 10. УРП стверджує абсолютну цінність життя, свободи, самобутності людини і кожної нації (З програми партії). 11. Вже й сон-трава перецвітати стала (Леся Українка). 12. Ніколи ще не прагнув він так пристрасно врятувати людське життя, як зараз (О. Довженко).
Варіант VІІ. 1. Вільні співи, гучні, голосні, в ріднім краю я чути бажаю (Леся Українка). 2. Тридцятеро козаків потрапило в полон (З. Тулуб). 3. Три брати рідненьких із города із Азова утікали (Н.тв.). 4. Левкові минуло шість років (М. Стельмах). 5. Дніпром починала вже йти осінняя крига (О. Кониський). 6. Я більше тут не можу жити (Олександр Олесь). 7. Тільки людина може здійснити неможливе (О. Довженко). 8. Вітер з гаєм розмовляє, шепече з осокою (Т. Шевченко). 9. Молодість здатна творити несподіване й неймовірне (Я. Качура). 10. Україні, її люду хочу вірно я служити (П. Тичина). 11. А три верби схилилися до води (Л. Глібов). 12. Волошки дивляться в небо (М. Коцюбинський).
Варіант VІІІ. 1. Чому ми й досі не здолаєм свого минулого забуть? (Олександо Олесь). 2. Ніхто не наважувався починати розмову (Н. Рибак). 3. Чимало літ перевернулось (Т. Шевченко). 4. Половина тих садів цвіте (Н. тв.). 5. Я в казку дивную свою усю фантазію ввіллю (О. Олесь). 6. В колисці простій під рядном хотів би я в цю мить лежати (Олександр Олесь). 7. Людина тільки може так дивитись (Леся Українка). 8. Попід хати слалася чиста м’ята (А. Малишко). 9. Стали тії два кінні брати до річки Самарки добігати (Н. тв.). 10. Сонце почало повертати на вечірній пруг (І. Нечуй-Левицький). 11. Остап із Соломією вдивлялись у темряву і нічого не бачили (М. Коцюбинський). 12. Довго я не хотіла коритись весні (Леся Українка).
| 